|
|
|
 |
| |
РАДІОПЕРЕДАВАЛЬНИЙ
ЦЕНТР м.Бровари
Історія підприємства.
Історія Радіопередавального центру м.Бровари
бере початок з 30-х років минулого століття.
У зв'язку з перенесенням столиці України
із Харкова до Києва було прийнято рішення про будівництво
нової потужної радіомовної станції, яка б забезпечувала
покриття радіомовленням всієї території України. Будівництво
розпочалося в 1931 році одночасно з будівництвом Радіодому
на Хрещатику, 26.
В червні 1936 року розпочалися перші
випробувальні радіопередачі. Тоді це був передавач з сітковою
модуляцією потужністю 150 кВт. В той час ще не було випрямлячів
постійного струму, на кожне значення напруги використовувався
свій мотор-генератор, який розміщевався в окремому залі.
В грудні 1936 року державна приймальна
комісія дала дозвіл на експлуатацію радіостанції.
В січні 1937 року розпочалося регулярне
мовлення.
Протягом 1936-1937 років радіостанція мала назву "Радіостанція
РВ-87 ім. С.В.Косіора". З 1938 по 1941 рік називалася
"Українська Радіомовна станція РВ-87" Київського
областного управління зв'язку Народного Комісаріату зв'язку
СРСР".
В перші дні Великої Вітчизняної війни
радіостанція була демонтована силами обслуговуючого персоналу
та солдатами батальйону зв'язку і відправлена для зберігання
в Челябінськ.
В 1943 році, після визволення Броварів,
передавач був повернений назад, змонтований і вже 6 листопада
1944 року вийшов в ефір.
Ще до закінчення монтажу РВ-87 був змонтований
і введений у дію, короткохвильовий передавач РПН.
У 1945 році закінчується монтаж і починається
експлуатація передавача РВ-67 (RCA, одержаного по ленд-лізу
з Америки). За ним вводиться ще один передавач - РУЦ.
У 1948 році розпочалося будівництво
нового техбудинку і монтаж передавача типу "Лавр",
який у 1950 році ввійшов до ладу. В 1953 році в цьому
техбудинку були змонтовані 4 передавачі "Сніг".
Спочатку це була окрема радіостанція "Об'ект 10 або
поштова скринька 39", а в 1955 році вона об'едналася
з об'ектом №1, які стали називати "Радіостанція №3
Київської Дирекції радіозв'язку і радіомовлення.
У 1957 році передавач РВ-87 був переведений
на автоанодну модуляцію, що дозволило підняти його потужність
до 250 кВт.
У 1961 році передавач був переведений
на нові лампи ГУ-23А і на змінний струм. На вивільненій
від мотор-генераторів площі в 1962 році встановили передавачі
ПК-2 і ПК-1.
У 1973 році була збудована ще одна технічна
будівля і змонтований новий потужний передавач "Борей"
з антеною АРРТ. Він замінив старий РВ-87 і, маючи вдвоє
більшу потужність та більш сучасну антену, значно збільшив
покриття території України радіомовленням. Через рік,
на резервній площі було встановлено короткохвильовий передавач
типу "Гром-ЄТ", а в 1983 році - запрацював передавач
типу "ПКВ-100".
У середині 70-х років почалася докорінна
реконструкція цеху №1, власне, довоєнної і післявоєнної
радіостанції РВ-87. На місці старого РВ-87 у 1976 році
встановлений автоматизований передавач ДСВ-150, потім
передавачі "Молнія-2М", "Пурга", "ПКМ-20".
До 1988 року броварські радисти глушили
всі "ворожі" тодішній суспільній системі голоси.
Поміж них були - "Голос Америки", "Радіо
Свобода", "Радіо Бі-Бі-Сі", "Німецька
хвиля", "Вільна Європа" та інші провідні
міжнародні радіостанції. Нині, все робиться навпаки -
деякі із згаданих станцій є замовниками на розповсюдження
їх програм.
Тривалий час Радіоцентр забезпечував
передачу інформації по Радянському Союзу й Україні. Передавали
метеозведення, матеріали для газет в обласні центри фототелеграфом,
забезпечували зв'язок із риболовецькими кораблями в Індійському
та Атлантичному океанах.
На сьгоднішній день Радіопередавальний
центр веде передачу радіопрограм державного мовлення:
в діапазоні довгих хвиль (1 програма) - покриваючи при
цьому близько 95% території України; в діапазоні середніх
хвиль (2 програма) - працює в мережі синхронного мовлення;
має широкі можливості мовлення та радіозв'язку в діапазоні
коротких хвиль.
|
|
|
 |
|
|
